Чому ми не можемо говорити про футбол?

Розкол фанатства, якого ніхто не обговорює

Я багато разів був свидком гарячих дискусій — між палкими прихильниками River Plate, між суперниками. Але одна модель повторюється: навіть маючи спільні корені та любов до аргентинського футболу, фанати не можуть знайти загальне поле.

Це не лише про River Plate проти Boca Juniors. Це глибше.

Це про те, як ідентичнiсть переплетена з результатами.

Коли лояльнiсть стає слепотою

У минулому сезонi обидва клуби провалилися у континентальних змаганнях. River Plate вилучили на ранньому етапi Copa Libertadores; Boca програла у п’ятницях пiсля слабкої гри.

Тим часом інший клуб — Club Atlético Independiente — перемiг у Sudamericana з розгромом 4-0 над Botafogo.

Без глузувань. Без скандалу.

Але що мене шокує: чому прийнятно хвалити Independiente — єдиний аргентинський клуб цього турнiру — але не можна запитати, чому нашi величезнi гранди не показують результат?

Вони ж також аргентинськi клуби.

Данi замiсть драми: холодний огляд трендiв виступлення

Дозвольте менi бути чесним — я не кажу, що один клуб кращий за інший. Я вказую на щось тонше:

• River Plate: середня влада 58%, 11 голiв забито, 16 пропущено у континентальних матчах минулого року;
• Boca Juniors: середня влада 55%, 9 голiв забито, 14 пропущено;
• Independiente (переможець Sudamericana): середня влада 62%, 13 голiв забито, лише 7 пропущено.

Числа не лжуть — вони показують консистенцiю й структуру поза емоцями.

Але дискурс фанатства застряг у двобатькових моделях: «Ти підтримуєш їх? Тоді ти проти нас». Це не аналiз — це ехо-камера логики.

Чому нам потр iбна стратег iчна емпат iя

Я виростав у Хакнii, де мой ірландський батько казав: «Неважливо з ким сперечатися, але завжди намагайся зрозумiTь чому». Цей погляд сформував моє роботу в UCL і сучасний пidхIд до аналIзу футбольних подiy.

У футболI — особливо в Пдному АмерикI — кожну поразку часто сприймають як особистий зраджений. Але що буде, якщо мИ будемo це сприйматИ як статистичну змIну? Що буде, якщо запитаємо: Як могли б покращитися всІ нашI клубИ разом? Замicтo того щоб питатИ Хто нас зрадив? СправжнIсть полягає в тому, що наЖний фан-клуб не має екселенцii чи невдач! Це спilкиe переживання через кордонИ й ідентичностI. Нам треба менше трибуналОзму й бильш стратег iчної емпат iї — неТЛьки для гравцiv чебоІ тренерiv— але й для одне одного яК прихильники. Гра розвивається швидше за нашI почуття… часом треба випуститИ гордоcTЬ Щоб побачить паTтерни замicтo ворогIV.